Без постійної доброї волі Кремнієвої долини інформаційна машина Кремля в біді. Нагадаємо, що 29 вересня RT DE, власність російського уряду і четвертий за відвідуваністю німецький канал новин на YouTube, було заблоковано. За день до цього YouTube випустив нові рекомендації щодо дезінформації про вакцини та в результаті видалив відео з RT DE. Коли канал спробував завантажити заборонене відео на споріднений канал, YouTube заборонив обидва канали.
Російська реакція була негайною. Міністерство закордонних справ Росії назвало це “актом безпрецедентної інформаційної агресії” та “інфо-Барбаросою”, що є відсиланням до кодової назви нацистського вторгнення до Радянського Союзу в 1941 році.
Маргарита Симоньян, голова державного медіаконгломерату “Росія сьогодні”, до якого входять усі пропагандистські канали RT, назвала це “повномасштабним оголошенням Німеччиною інформаційної війни проти Росії”. Сергій Марков, відомий політолог, заявив: “Ми зупинили Наполеона і Гітлера. Тепер настав час зупинити і YouTube”.
Чому такий гнів? Ця реакція відображає центральне значення YouTube для Кремля, а також показує реальну слабкість президента Володимира Путіна: YouTube може дозволити собі втратити російські канали, якими наповнена його платформа, але для Росії втрата платформи, яка належить Google, стане нищівним ударом у інформаційній війні.
Реакція також показує, як Росія дивиться на світ. У межах своїх кордонів медіакомпанії або роблять те, що їм кажуть, або ведуть запеклу і, зрештою, програшну боротьбу за свою незалежність. Тому YouTube розглядається як інструмент геополітичної конкуренції, який НАТО використовує для атаки на інтереси противників. Російські державні ЗМІ та YouTube вже давно підтримують симбіотичні відносини, в яких кожен з них покладається на іншого, щоб сприяти своєму зростанню – глобальна інформаційна присутність Росії для Кремля та зростання бізнесу для YouTube. Але мав настати момент, коли ці два прагнення зіткнуться.
Історія підпорядкування ЗМІ в путінській Росії походить від ранніх днів цього режиму та до його першого міністра друку, покійного Михайла Лесіна. “Я не згоден з тезою, що держава небезпечніша для ЗМІ, ніж ЗМІ для держави, – сказав він журналістам у 1999 році, – я вважаю зовсім навпаки”. До 2003 року більшість великих російських ЗМІ перебували в руках державних підприємств, а CNN і BBC залишалися “інформаційною зброєю”, непідконтрольною Кремлю. У відповідь на це Лесін створив у 2005 році телеканал Russia Today, нині RT.
У тому ж році був заснований YouTube. Ввібравши в себе етику Силіконової долини “інформація хоче бути вільною”, YouTube зробив своєю місією зростання: чим більше людей завантажують і дивляться відео, тим більше свободи слова у світі, тим краще. Для досягнення цієї мети компанія інвестувала значні кошти у вкладку рекомендації, на які припадає 70% всіх переглядів. Ці рекомендації, засновані переважно на кількісних, а не на якісних показниках, віддається перевага теоріям змови і сенсаціям – категоріям, у яких RT був світовим лідером.
До 2010 року RT був найпопулярнішим англомовним каналом новин YouTube у всьому світі. З того часу канал поступився своїми позиціями таким американським каналам, як Fox News і The Young Turks, але залишається сьомим за рейтингом англійською мовою, другим іспанською і четвертим арабською. У поєднанні з НТВ, що належить “Газпром-Медіа” (третій за відвідуваністю новинний канал YouTube), “Росія 24”, що належить Всеросійському телебаченню і радіо (номер 15), і “Першим каналом”, що належить цілій низці міністерств та державних Банків (номер 30), ці канали роблять російський уряд ключовим компонентом новинної повістки на YouTube, надаючи йому глобального впливу, про який не могли мріяти пропагандисти Радянського Союзу. У дослідженні, проведеному минулого року, вдалося дізнатися, що партнерство YouTube з цифровим видавництвом, яке належить уряду та олігархам РФ, принесло 185 млн. доларів США у вигляді рекламних продаж.
Оскільки RT DE раніше був четвертим за відвідуваністю каналом YouTube новин, а Sputnik, як і раніше, знаходиться на восьмому місці, Німеччина виявилася особливо благодатним ґрунтом для російських кампаній впливу. Німецька розвідка попереджала про роль RT DE у виборах у самій Німеччині, а телекомунікаційний регулятор країни відмовив RT DE у ліцензії на мовлення. Заборона, на думку Росії, є не так оголошенням інформаційної війни, як неспровокованою ескалацією давно назріваючого конфлікту.
Блокування YouTube каналу RT DE посідає особливо складний момент. Напередодні виборів у Росії минулого місяця російська влада нагнітала страх перед “втручанням у вибори” з боку соціальних мереж, що належать США, вступаючи в конфлікт з Google і YouTube, які в основному поступилися вимогам Росії, вилучаючи контент, що загрожував Кремлю. Вважаючи, що інформація – це область війни, російське керівництво припускає, що німецька та американська держави співпрацюють за кулісами, як це було б, якби події розвивалися у зворотному напрямку.
Однак, хоча позиція RT є вінцем російської інформаційної війни, залежність від американської компанії робить цю позицію хиткою. Роль американських соціальних мереж у “кольорових революціях”, які, за словами росіян, сіяли хаос на задньому дворі Росії, переслідуючи вузькі американські інтереси, змусила російське керівництво з великою підозрою ставитись до незалежності власника Google та YouTube від забаганок американської держави. Притулок, який YouTube надає опозиційним діячам, таким як Олексій Навальний, лише посилює підозри Кремля.
Зараз, коли Кремлівські цензори розглядають можливість повної заборони YouTube по всій країні, Росія хибно оцінює свої можливості. Гігант Силіконової долини надав російському уряду багатомовну багатонаціональну мережу, про яку радянські пропагандисти навіть не мріяли. Незважаючи на те, що опозиції в Росії перекрито кисень, перегляди державних каналів, як і раніше, перевищують перегляди каналів Навального у співвідношенні 100:1.
Натомість YouTube отримує лише доступ до ринку середнього розміру та залучення до складної геополітики, в якій він не зацікавлений. YouTube може піти з Росії з мінімальними витратами. А ось Кремль швидше за все втратить можливість сіяти пропаганду на мільйонах екранів західних глядачів назавжди.